Гостомельська селищна рада та Військова адміністрація
Цей населений пункт нашої громади виявився грізними воротами біля річки Ірпінь, які безуспішно намагався відкрити ворог, щоб пройти на Київ, влаштувавши тут вогневий вал артобстрілів. Наразі село, незважаючи на масштабні руйнування, почало повертатися до життя, на місці боїв вже постав обеліск на честь полеглого командира роти 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Бадрі Лолашвілі. Саме бійці цього підрозділу на початку боїв стримали багатотисячне угруповання російських військ біля села Мощун.
«Всі знають історію про 300 спартанців. У цій війні ми маємо приклади мужності та професійності, про які теж повинен знати світ. 80 воїнів 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців стримали багатотисячне угруповання російських військ, які намагалися через село Мощун прорватися до Києва", — повідомив Валерій Залужний. Наразі Чорні Запорожці, бригада котрих дислокується в білій Церкві, воюють на Донеччині. На цих рубежах воїни легендарної бригади ще з 2014 року, брали учать в боях за донецький аеропорт, Маріуполь, Авдіївку.
З історії полку Чорних Запорожців
Він був організований у Житомирі 11 лютого 1918 року – спочатку як маленький кінний розвідувальний підрозділ при одному з куренів (батальйонів) Окремої Запорізької бригади, на той час – найбільш боєздатного формування Центральної Ради. Ці перші вершники брали участь у боях проти російських більшовиків за звільнення України на Житомирщині, на річці Ірпінь під Києвом, звільняли Полтаву, Харків, Олександрівськ (нині – Запоріжжя), Маріуполь, і навіть Крим. Під час цих боїв підрозділ розгорнувся у кінну сотню. 3 травня 1918 року сотня була переміщена до міста Сватова Лучка Воронезької губернії, задля охорони кордону з Радянською Росією. З кінця вересня 1918 сотня захищала державний кордон на Чернігівщині, де брала активну участь у боях з російсько-більшовицькими партизанськими загонами. Як бачимо, історія знову повторюється, і як тоді у 2018 році, подвиг чорних запорожців на березі річки Ірпінь продовжили нащадки козацького роду, якому в нас ніколи не буде переводу.
