Гостомельська селищна рада та Військова адміністрація
…Герої не вмирають, герої поміж нас,
Вони нас захищають, коли приходить час.
Герої не вмирають, вони завжди живуть,
У себе я питаю, чого так рано йдуть…
Неоголошена війна, що розпочалася в нашій країні в 2014 році під назвою АТО, не залишила їх байдужими, близько 300 жителів Гостомеля пішли на передову боронити країну й чимало наших воїнів з Гостомеля й сьогодні на фронті. Наші ветерани АТО воювали в найгарячіших точках протистояння російській агресії і вийшли живими з Іловайського та Ізваринського оточень, з-під Дебальцевого, інші ж пішли у вічність, дорогою світлої пам’яті і безсмертя.
Олександр Олександрович СТАРОВ
(28 червня 1979 – 21 вересня 2014)
Старшина, 25-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь». Загинув 21 вересня 2014 року близько 6 ранку під час нападу бойовиків на блокпост
25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», неподалік Дебальцевого Донецької області. Старов Олександр Олександрович під час мінометного обстрілу отримав поранення, несумісне з життям. Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державно-го суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Яка гарна наша Україна, якби ти тільки знала, і я не можу не стати на її захист від підступників загарбників», — згадує слова сина мама героя Раїса Михайлівна.
Сьогодні Олександр Старов поглядом із вічності оберігає ЗОШ № 14, де встановлена меморіальна дошка герою.
Була сотня – тепер вже тисячі
Крилатих Ангелів в Небеснім батальйоні
Усі вони до Бога відійшли.
Щоб зберегти життя мільйонів.
Тепер вони стоять на блокпосту,
що зветься «батальйон небесний».
Й продовжують тепер на небесах вони
свій шлях й обов’язок почесний.
Ігор Ігорович ГОРБЕНКО
(13 січня 1983 – 24 червня 2014)
Український спецпризначенець, підполковник групи «Альфа» Служби безпеки України Ігор Горбенко закінчив Ніжинську гімназію № 3, після чого навчався у Чернігівському військовому ліцеї та Полтавському інституті зв’язку. Служив у спецпідрозділі «Альфа» Служби безпеки України. Під час війни на сході України у 2014 році виконував наказ забезпечення блокпоста апаратурою зв’язку.
24 червня 2014 біля гори Карачун під Слов’янськом терористи збили за допомогою
переносного зенітно-ракетного комплексу український військовий вертоліт Мі-8, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО.
У вертольоті перебували п’ятеро членів екіпажу та четверо працівників СБУ, зокрема Ігор Горбенко.
3 липня 2014 року його було поховано у Гостомелі.
Посмертно нагороджений Орденом Богдана
Хмельницького III ступеня з присвоєнням військового звання підполковник
Андрій Анатолійович БЛОНСЬКИЙ
(25 червня 1974 — 07 листопада 2016)
Служив лейтенантом-розвідником в 11-му батальйоні. Він народився і виріс на Баланівці (мікрорайон Гостомеля), де мав багато друзів та приятелів, які любили та
поважали його за веселий і легкий характер, щирість, щедрість та вроджене почуття справедливості.
З 1991 до 1997 року Андрій навчався в Київському вищому інженерному училищі, але службу розпочав у повітряно-десантних військах, на посаді командира взводу.
На жаль, за 5 років російської агресії загинули вже 22 мешканці Ірпінського регіону: Ігор Горбенко, Микола Личак, Олександр Давидчук, Олександр Гуменюк, Сергій Шкарівський, Володимир Ринкун, Владислав Стрюков, Олександр Старов, Ільгар Багіров, В’ячеслав Кірічек, Олександр Єрощенко, Максим Ридзанич, Василь Фіцкалинець, Андрій Блонський, Василь Панасенко, Сергій Бобер, Віктор Мельник, Віталій Благовісний, Валерій Федан, Станіслав Дерев’янко, Володимир Бражник, Іван Ворохта. З них Сергій Шкарівський, Олександр Давидчук, Володимир Ринкун, Ільгар Багіров, В’ячеслав Кірічек, Олександр Єрощенко, Василь Панасенко захоронені на Ірпінському міському кладовищі
Воїни-інтернаціоналісти нашого селища
Афганістан...
Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
Вставали вони, мчались на танках,
Або «БеТееРом», вперед на ті гори,
Де ворог засів, що бив по колонах…
Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
Шануймо батьків наших рідних.
Пониклих в журбі за синочком,
що смерть там знайшов...
Геройськи загинув! У вічність пішов!..
Не всі вони вернулися з далекого походу. Не прийшли додому з афганської війни
3360 воїнів-українців; з них 3280 загинули, а 80 пропали безвісти чи потрапили в
полон. Дорогою героїв пішли у безсмертя наші односельчани: Володимир Радченко
і Анатолій Чайка. Пам’ять про них на обелісках подвір’я біля селищної ради, де
колись була школа, в котрій вони навчалися. На війну в Афганістані було відправ-
лено 48 наших земляків, чимало гостомельців воювали в інших гарячих точках:
Чехословаччині, Африці, на Кубі.
Герої Великої Перемоги — вони серед нас!
На сучасному етапі перегляду і переоцінки багатьох сторінок історії України уроки Другої світової війни стало особливо актуальним питання вивчення історії
своєї малої Батьківщини, дослідження героїчної долі, її людей, їх життєвий приклад має стати для нас взірцем.
З Гостомеля тільки під час першої мобілізації пішли на фронт 269 бійців. Не повернулися з війни 192-є бійців. Відрадно, що в Гостомелі ще й досі в строю двоє фронтовиків. Серед них Петро Тарасович Червоний та Євдокія Каленківна Грачова.
Петро Тарасович Червоний
«Перемагають ті, за ким правда…»
Лихоліття голодомору і пекло війни випали на долю цього життєрадісного чоловіка, наче йому не 93 рік, й ніби не було тернистих стежок у житті Петра Тарасовича Червоного. Причому воювати, — він посміхається,— довелося з нащадками самураїв, тобто японцями. Вони не знали страху, коли йшли в бій, а ще їм було легше, бо воювали на своїй землі. На фронті я був сержантом, форсував річку Амур, брали Харбін…
— А яким був найскладніший бій під час війни?
— Вони всі були нелегкими. Але згадується, коли мені дали, на перший погляд, непосильний наказ — переправитися на протилежний берег без усіляких плавзасобів, але що значить наша вроджена винахідливість, неподалік були телеграфні стовпи, 10 довелося спиляти та зв’язати мотузками, щоб таким чином облаштувати плоти для переприхоави. І хоч японські кулеметники били дуже прицільно, ми вдало доправилися до протилежного берега. Взагалі, серед підлеглих мого відділення, котре складалося з 12 чоловік, загинув тільки один солдат, але шкода, що роки вже забрали усіх моїх співслуживців, але пам’ять про них жива й досі. Хочу сказати, що ми назавжди в неоплатному боргу перед тими, хто творив Велику Перемогу й не дожив до неї. Саме їм, нашим воїнам, має завдячувати сучасна Європа за перемогу над фашизмом, вірю, що війну на Донбасі виграємо також, бо за нами правда… Перемагають завжди ті, за ким правда…
— Петре Тарасовичу, а давайте поговоримо про мирне життя.
— Працював каменярем і столяром, взагалі люблю трудитися, робота, хоча на перший погляд і проста, але саме вона дає сили, ще й досі люблю доглядати за городом. Щодо біографії, народився в селі Майданівка Бородянського району. Радий, що доля звела з моєю дружиною, Надією Романівною, з якою ми ніколи не розлучаємося вже 65 років…
— У Вас була любов з першого погляду?
— Саме так, хочу сказати, що любов до всього доброго на землі і тримає мене на світі.
Євдокія Каленківна Грачова
«Добро рятує світ»
Пішла на фронт у 16 років. І хоч вік був непризовний, але для тих, хто виховувався в інтернаті, такі цінності, як патріотизм, були в самому серці. На війні була командиром артилерійського розрахунку легендарної гармати «сорокап`ятки».
З болем у серці згадує бої в Угорщині, вони були дуже запеклими. Операція тривала 108 днів. Штурм добре укріплених позицій перетворив Будапештську операцію на одну з найкривавіших битв в історії Другої світової війни. Але Євдокія Каленківна скромно говорить про героїзм на війні, каже: «Головне бути людиною у всіх складних ситуаціях». Сьогодні їй 94 роки, і хоч зі здоров’ям уже є проблеми, все одно не втрачає інтересу до життя. Особливо вдячна, що в Гостомелі завжди шануються традиції доброчинності, які з року в рік продовжує селищний голова Юрій Прилипко, згадує, що задовго як він прийшов до влади, допоміг їй вирішити питання з будівництвом господарської споруди на прибудинковій території, профінансувавши всі роботи. «А скільки він допомагає людям і робить для селища, причому не тільки від свята до свята згадує ветеранів... Добро рятує світ»,— зауважує, глибоко замислившись, Євдокія Каленківна.
Іменами героїв війни названо вулиці селища
Із початком Великої Вітчизняної війни населення Гостомеля відразу взяло участь у будівництві оборонних укріплень біля Мощунського лісу. Оборонні позиції на річці Ірпінь тримали 171-а і 20-а дивізії, 3-я повітряно-десантна бригада Червоної армії, у боях також брало участь місцеве населення.
6 липня 1941, в районі Гостомеля пілот 36-ї авіаційної дивізії молодший лейтенант Зайцев кілька разів атакував німецький літак, витративши всі набої, спрямував свій літак на ворожий і пропелером зрізав його хвіст. Ворожий літак упав і згорів, двоє німецьких пілотів, хоч і вистрибнули з літака, але загинули. Молодший лейтенант Зайцев вдало приземлився неподалік свого аеродрому. Іменем героя названо одну з вулиць селища.
Героя Радянського Союзу пілота-винищувача капітана В. К. Кулешова було збито у повітряному бою над Мостищем. Його ім’ям названо одну з вулиць у Мостищі.З Гостомеля тільки під час першої мобілізації пішло на війну 269 бійців.Німецькі фашистські загарбники наступали по всьому фронту і 24 серпня
1941 року о 4 годині дня селище Гостомель без опору зайняли окупанти.
За період війни фашисти закатували 31 особу, спалили 60 житлових будинків, вивезли на примусові роботи 115 юнаків і дівчат. Сума збитків гостомельців від окупантів становила 7 мільйонів 711 тисяч 793 карбованці (за довоєнними цінами), а загальна сума збитків жителів Мостища — 4 мільйони 138 тисяч 695 карбованців, 67 жителів цього села загинули на фронтах Другої світової війни.
Слова вдячності
Добро, як хліб, плекати і ростити.
Лиш для добра нам треба жити!
Дитячий садок – це велика та щаслива країна малечі. Це той світ, у якому дитина живе в найважливіший період свого життя. І від того як їй тут живеться залежить не лише її майбутнє, а й майбутнє її родини і всієї країни.
Завдяки тісній співпраці дошкільного закладу, батьків та педагогів створено освітньо-розвивальне здоров’я-збережувальне середовище. Педагогічний колектив дбає про модернізацію освітнього процесу, вдосконалення форм і змісту дошкільної освіти, впроваджує інноваційні технології
Особливої уваги заслуговує тісна співпраця дошкільного навчального закладу №17 «Веселка» з головою Гостомельської селищної ради Юрієм Іллічем Прилипком, який щороку виділяє кошти на підписку періодичної фахової преси, адже кожний педагог постійно підвищує свій фаховий рівень, прагне втілити в життя нові підходи та методики виховання і навчання дошкільнят.
У ДНЗ навчається 360 вихованців. У цей святковий день милувало око відремонтовані східці центрального входу, ремонт був профінансований Юрієм Іллічем.
Ми не залишаємося осторонь від міських конкурсів, які проводяться серед дошкільних закладів, за що маємо високі нагороди. Отож і забезпечує селищний голова транспортом юних артистів. Завжди урочисто вітає він працівників закладу з Всеукраїнським Днем дошкілля та Жіночим днем. На кожному святі, які проводяться в стінах закладу, Юрій Ілліч бажаний гість. Випуск дітей до школи – це перша сходинка в доросле життя. Традиційно випускники садочка отримують з рук селищного голови пам’ятні подарунки. З нетерпінням чекають малята день Святого Миколая, який приходить завжди із солодощами.
Фінансування селищного голови Ю.І. Прилипка забезпечило дошкільний заклад гарячою проточною водою.
Ще раз висловлюємо щиру вдячність голові Гостомельськкої селищної ради за постійну підтримку. Маємо надію, що наша співпраця буде плідною.
З найщирішими словами вдячності звертаються батьки загиблого воїна, учасника АТО Олександра Старова.
21 вересня 2014 року близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», неподалік Дебальцевого, Донецької області наш син, Старов Олександр Олександрович, під час мінометного обстрілу отримав поранення несумісне з життям.
Тяжким тягарем у наших серцях живе непоправний біль втрати…
Події, що відбулися у нашій країні в 2014 році, не залишили байдужим Олександра. Як справжній патріот, він не міг залишитися осторонь того, що відбувається на Сході нашої держави і з травня 2014 року виконував військовий обов’язок в зоні проведення АТО.
Хочемо подякувати усім добрим людям, хто підтримував і підтримує нас у важкі хвилини, а особливо Гостомельському селищному голові Юрію Іллічу Прилипку та депутату Гостомельської селищної ради Ользі Юріївні Прилипко за надану допомогу у відзначенні другої річниці пам’яті нашого сина. Нехай ваше людське добро повернеться до вас сторицею за всі шляхетні справи.
Окрема подяка друзям, бойовим побратимам сина, родичам, усім тим, хто підтримує нас у тяжкі хвилини.
З непроминальною повагою, Раїса Михайлівна і Олександр Михайлович Старови.
Хочемо висловити щиру вдячність Прилипку Юрію Іллічу та Думену Василю Васильовичу за допомогу мешканцям округу №9 по встановленню лічильників на теплопостачання будинків за адресою вул. Рекунова 7,9,9-а,9-б. Ваша допомога була вкрай необхідною й корисною для нас.
З повагою депутат Гостомельської селищної ради Смолянчук О.О. та мешканці округу
Мешканці будинку №1 по вул. Бучанське шосе висловлюють щиру подяку голові Гостомельської селищної ради Прилипку Юрію Іллічу за допомогу у встановленні пластикових дверей у під’їздах задля збереження тепла для мешканців.
Зі словами вдячності, депутат від округу №5 Мілевська Зоя Петрівна та Кругловський В., Заєць В., Кучеренко М., Ромаскевич Г., Кучеренко П., Янукевич М.
Багатодітна мати з вул. Нова (виборчий округ №5) – Шульжик І. В., сердечно дякує Прилипку Ю. І., Гостомельському селищному голові за допомогу, надану для лікування від тяжкої недуги сина.
Адміністрація, педагогічний та учнівський колективи Ірпінської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 14 висловлюють щиру вдячність Мамчуру Олегу Дмитровичу, депутату Гостомельської селищної ради, за активну громадську діяльність та за придбання мультимедійного проектора в кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій. Тепер учителі нашої школи зможуть підвищувати ефективність кожного уроку, а для учнів навчання перетвориться на живий творчий процес.
Мешканці будинку №8, що по вулиці Бучанське шосе висловлюють щиру подяку голові Гостомельської селищної ради Ю.І. Прилипку за порузуміння та допомогу у придбанні теплолічильників.
Із вдячністю депутат округу №5 Зоя Мілевська та мешканці будинку №8.
Ковтун Юрій Анатолійович, гвардії капітан 72 ОМБР, учасник АТО звертається зі словами вдячності на адресу юриста Топала Леоніда Миколайовича за надання безкоштовних юридичних консультацій учасникам АТО та їхнім сім"ям.
Мешканці будинку №6, що по вулиці Богдана Хмельницького (округ №20) висловлюють щиру подяку голові Гостомельської селищної ради Ю.І. Прилипку за допомогу із ремонтом даху і бажають многая літа плідної праці на благо людей.
Із вдячністю Олена Верлока, Мартиненко Валентина,Мельников Володимир, Агафонова Юлія, Офіцерова Світлана