Четвер, 22 жовтня 2020 |

поділитися у соціальних мережах:

 

Новини

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово, –

Не буде народу...

 

Щороку 21 лютого ми відзначаємо День рідної мови. У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом.

У 1928 році, у Парижі, на Міжнародному конкурсі мов, українська мова посіла третє місце (після французької та перської).

Мова – це найважливіший засіб людського спілкування і кожен народ по-своєму у ній неповторний. Український народ творив свою мову впродовж віків, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова, а слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення у прийдешнє. Історія української мови – це історія її народу.

Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію:

- 1720 рік – російський цар заборонив друкувати книги українською.

- 1769 рік – видано розпорядження церкви про вилучення українських букварів та українських церковних книг.

- 1775 рік – зруйновано українські школи при канцеляріях.

- 182 рік – закрито українські школи, які безкоштовно організовували українські діячі.

- 1863 рік – указ Валуєва про заборону видання книг українською мовою.

- 1914 рік – російський цар забороняє українську пресу – газети та журнали.

- 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння української.

- 1989 рік – видано постанову, яка закріпила російську мову, як офіційну, тому українську було відсунуто на дальній план.

Усі ми знаємо, що зараз Україна переживає скрутні часи, але кожен із нас має надію, що ми всі разом відбудуємо нашу державу, зробимо її могутньою, багатою, сильною, а мова наша буде чистішою від сльози.

 

Українська мова : цікаві факти

  • Загалом у світі понад 2 500 мов (за іншими відомостями – близько 5 000; точну цифру встановити важко, тому що відмінності між різними мовами й діалектами є досить умовними).
  • Візантійський мандрівник та історик Пріск Панійський у 448 р., перебуваючи в таборі гунського вождя Аттіли, військо якого на той час розташувалося на території сучасної України, записав уже суто українські слова – мед і страви.
  • Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 р. Уперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVІІІ ст., з виходом у 1798 р. першого видання «Енеїди» Івана Котляревського, якого вважають засновником нової української літературної мови.
  • Українську мову вивчають у багатьох університетах світу, зокрема в Канадському інституті українських досліджень та Гарвардському інституті українознавчих студій.
  • Українська мова належить до східнослов'янської гілки індоєвропейської родини мов. За словниковим складом для української мови «найрідніша» білоруська (близько75% спільних слів), а також дуже подібні польська, словацька й болгарська( близько 70%), чеська та російська (близько 60%).
  • Найдовшим в українській мові є слово, що містить 31 літеру, а саме: рентгеноелектрокардіографічного. На знання найдовшого слова в початковій формі заслуговує назва одного з пестицидів – дихлорфенілтрихлорметилметан.
  • Найчастіше вживаним іменником української мови є слово рука, дієсловом – бути, прикметником – великим, а займенником – він. Найрідше використовують слова мутація, баклажка, радист, білочка.
  • Найкраще мова дохристиянської Русі збережена в українських народних піснях, адже їх не можна перекладати, вільно лише редагувати, доповнювати або скорочувати. Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, що містив 1061 слово.
  • Перший ґрунтовний словник української мови – «Словник української мови» в 4томах – було видано в Києві упродовж 1907 – 1909 рр. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, яке нині вважають вершиною українського словникарства, є відомий письменник Борис Грінченко. В українській лексикографії це видання протягом півстоліття лишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики.
  • Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенська…» Івана Ужевича. Рукопис ,датований 1643 р., був виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою 1970 р.
  • Перший український словник – «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», – складений у 1581 р. невідомим автором, так і лишився рукописним. Він містить 896 слів. Автор підшив рукопис до «Острозької Біблії», яку було видано 1581 р., і в такому вигляді словник зберігся до сьогодні.
  • 1880 р. опублікували унікальну наукову розвідку польсько-російського філолога Михайла Красуського «Древность малоросійського языка», у якій українську мову було визначено як праматір мов народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов дозволили науковцю дійти висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську й старослов'янську мови.
  • На звання найчастіше вживаної в мовленні літери в українській мові претендують кілька голосних – «а», «о», «е». Натомість буквою, з якої починається найбільша кількість слів в українській, є «п». Найрідше вживаною буквою українського алфавіту є «ф». В українській мові звук, позначуваний цією літерою, наявний тільки в небагатьох запозичених словах.
  • Найбільш українською літерою, тобто такою, що відсутня в абетках інших народів, є «г». Позначуваний нею проривний звук по-різному вказували в українському письмі принаймні з ХІV ст., а від 1619 р. в українській абетці з'явилася літера ґ, котру вперше запровадив у своїй «Граматиці» Мелетій Смотрицький. Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадянського обговорення привела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки. І лише 1990 р., після понад півстолітньої відсутності, у новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах літери «ґ».
  • Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів (45) має слово «бити».
  • Найдовша абревіатура в українській мові: ЦНДІТЕДМП, утворена від назви Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально- технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.
  • Найбільшу кількість значень має в українській мові абревіатура ПК. Вона може позначати палац культури, паровий кран, перфокарту, пістолет-кулемет, передсмертний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідний комбайн, прядильно-крутильну машину, персональний комп'ютер, парсек тощо.
  • Паліндром (перевертень) – це слово, словосполучення чи фраза, які можна читати зліва направо, і справа на ліво, причому звучання та значення і обох випадках є однаковим. П'яти- й шестибуквенних перевертнів багато, ось семибуквених поки відомо лише два: ротатор і тар трат(сіль винної кислоти). Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших належить «Я несу гусеня». Інколи автори паліндромів не враховують букви й , ь або вважають подвоєні приголосні за одну літеру. Ці дрібні порушення допустимі, оскільки створення таких висловів – справа непроста. Найдовшою фразою - перевертнем в українській мові є «Аргентина манить негра".
  • Шануймося, бо ми того варті!!!

 

Дебальцево… Це місце, освячене мученицькою кров’ю лицарів-захисників, увійде в історію як символ самовідданості, мужності та героїзму такого масштабу, від якого захоплює дух у всього людства.

Тоді, коли здавалося, що Україна не пробачить вже нових втрат, нових смертей після Іловайської трагедії, після Донецького аеропорту, настало Дебальцево. Плановий і організований відхід солдатів 128 бригади, 25-го і 40-го батальйонів обернувся трагедією національного масштабу. Скільки там полягло убитими і пораненими, точно не знає ніхто. Багато років пройде, доки будуть оприлюднені всі секретні документи і виявлені всі невідомі поховання. У супротивника – зброя та залізобетонні доти, у наших хлопців – лопати для риття окопів і дерев’яні укриття. Бійці деякий час навіть не знали, що вони знаходяться в оточенні. Як було здано головний шлях на Дебальцево і провалено задекларований відступ «без втрат»? Достовірно сказати може лише той, на чиїй совісті лежить здача найважливішого напряму і, головне, смерті захисників України.

У пам’ятні дні прийнято говорити про хороше, про загиблих і про живих, про майбутнє, про те, що вже деякий час зберігається перемир’я, і це дає нам надію і віру, що війна закінчиться.

Нам потрібно пам’ятати, що все було не даремно, що нова політична еліта України народжується на наших очах. Це вони, захисники України, пройшли Іловайськ, Донецький аеропорт, Дебальцево. І справедливість для них – найвища правда і найвища міра.

Безпосередню участь у цих страшних подіях брали й наші гостомельські воїни – загиблі у бою Олександр Старов, Ільгар Багіров, поранений під Дебальцево Олександр Шевченко, нинішній голова Спілки воїнів-учасників АТО – Олексій Табачук, один із перших засновників Спілки – Олексій Гончаренко, Євген Оваденко, Степан Заєць та багато інших мужніх і хоробрих захисників.

Сьогодні 20 лютого 2016 року о 15:00 в Культурно-оздоровчому комплексі по вул. Свято-Покровській, 81-б відбудеться «Вечір пам’яті». Лунатиме страшна правда й невигадані історії про сучасних героїв.

Події на Сході й донині жахають своїми результатами та кількістю жертв. Найбільше бажання кожного свідомого українця – якнайшвидше закінчення цієї гібридної, безжальної й несправедливої війни.

Слава Україні! Героям слава!

Український національний календар є прямим відображенням прагнень всього українського суспільства до загальноцивілізаційних і європейських цінностей, які формувалися не одне тисячоліття. У їх формуванні, безумовно, так чи інакше брали і братимуть участь і представники української національної культури. Соціальна справедливість – не порожній звук. Її прагнули і за неї свідомо йшли на страждання. Її ідеалізували і намагалися поєднати з багатьма ідеологічними догмами. Вона іноді ставала майже відчутною, але майже завжди вислизала з рук. Ті, кому шляхом неймовірних зусиль вдавалося наблизитися до неї, ставали воістину миротворцями, бо соціальна справедливість є запорукою стабільності і благополуччя для всіх широких мас нашого багатогранного суспільства.

Чи можливо створити ефективну політичну та економічну систему без урахування суворого дотримання соціальної справедливості? Ніколи! Рано чи пізно така система впаде, вона просто самозруйнується, тягнучи за собою свої численні жертви і повертаючи людство до відправної точки. Які б складні методи не закладалися в розробку або модернізацію алгоритму самоврядування, якщо вони якимось чином порушують основні поняття про соціальну справедливість, вони будуть прямим деструктивним чинником для будь-якої системи. Так влаштована людина, що почуття справедливості для неї служить певною відправною точкою у побудові свого особистого та суспільного добробуту, як у мисленні, так і в поведінці, яку він виявляє, перебуваючи в суспільстві і слідуючи усталеним традиціям навколишнього світу.

Прагнення передати динаміку здорового процесу формування принципів побудови успішного суспільства і благополуччя його громадян лягло в основу Указу Президента України № 1021, що вийшов 4-го листопада 2011 року. Цим Указом в Україні встановлено нове загальнодержавне свято – День соціальної справедливості, який відзначається щороку 20 лютого. За даними проекту DilovaMova.com, ця дата вибрана не випадково, саме в цей день за підтримки Організації Об’єднаних Націй проводиться Всесвітній день соціальної справедливості. Метою цього міжнародного свята є привернення уваги широкої громадськості, органів державного управління, організацій і компаній до вирішення проблем соціальної справедливості на місцях. Сприяючи стратегії та політиці побудови економічного благополуччя і стабільності на основі соціальної справедливості, ми впевнено можемо дивитися в день завтрашній, які б випробування і труднощі не застали нас у нашому майбутньому.

 

 20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Людина влаштована так, що завжди сподівається на краще. Це природньо, адже найчастіше обставини складаються у такий спосіб, що лишається єдине – надія. Вона супроводжує нас всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною? Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань усієї нації.

20 лютого 2014 року стало переломною датою для нації, надією на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі й тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-олігархічної химери, свободолюбивий український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом Батьківщини, до гідності та честі свого доброго імені.

Ця дата стала яскравим доказом свободолюбства, згуртованості, єдності й глибокого патріотизму, а деспотична система вирішила умертвити цю надію.

Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» – так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є – життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають Героєм. Такі люди не вмирають, а їхнє життя продовжується на Небесах.

11 лютого 2015 року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день – «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20 лютого. Це зроблено на підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.

В Приірпінні сьогодні відбудеться низка заходів, приурочених цьому дню. В Ірпені о 10:00 у сквері по вул. Шевченка відбудеться мітинг.

У Гостомелі о 15:00 в Культурно- оздоровчому комплексі по вул. Свято-Покровській, 81-б відбудеться «Вечір пам’яті».

20–25 лютого у Ворзельській бібліотеці проходитиме акція пам’яті «Майдан, який нас змінив».

У Бучі також відбудеться низка заходів, приурочених цим подіям.

У Києві о 19:00 на Майдані Незалежності після хвилини мовчання пролунають прізвища героїв Небесної сотні, які загинули 19 лютого 2014 року

Пам’ятною ходою усі охочі пройдуть тими місцями, де пролилася кров і розсипатимуть там пелюстки троянд. Сьогодні, як і торік у місцях, де від пострілів снайперів падали люди, з’являться промені світла.

Цього року організатори обіцяють, що жодних перешкод для всіх охочих долучитися до пам’ятних заходів не чинитимуть, ані рамок металошукачів, ані перевірок охороною не буде.

На будівлі профспілок, яка була головним штабом під час Революції Гідності, показуватимуть відеофрагменти найбуремніших подій Євромайдану.

День пам’яті Героїв Небесної Сотні, Оборона Дебальцево… Неприємна і страшна правда, невигадані історії про сучасних героїв. 20 лютого 2016 року о 15:00 в Культурно- оздоровчому комплексі по вул. Свято-Покровській, 81-б відбудеться «Вечір пам’яті». Пам’ятаймо про мужність, відданість та внутрішню силу, яка допомогла Героям вижити. У наших серцях назавжди залишаться ті, хто поклав своє життя за Батьківщину!

Слава Україні! Героям Слава!

Володарем премії World Press Photo у номінації «Фотографія року» став австралієць Уоррен Річардсон (Warren Richardson). Результати опубліковані на сайті конкурсу, повідомляє MediaSapiens.

Уоррена Річардсона нагородили за знімок «Надія на нове життя», на якій зображені біженці, що передають дитину через паркан з колючим дротом. Фотографія була зроблена 28 серпня 2015 на угорсько-сербському кордоні.

Друге місце у цій номінації, повідомляє «Новое время», отримала фотографія «Марш проти тероризму в Парижі» француза Корантена Фолена (Corentin Fohlen). На фото зображена демонстрація проти тероризму в Парижі, яка відбулася у французькій столиці 11 січня 2015 року після серії із п’яти терористичних атак, починаючи з нападу на сатиричну газету «Шарлі Ебдо» 7 січня.

Третє місце отримала фотографія «Насильство, пов’язане з бандами» (Gang-related Violence). Шведський фотограф Ніклас Хаммарстрьом (Niclas Hammarström) відобразив тіло жертви четвертого вбивства за одну ніч 4 квітня 2015 року на одній вулиці у місті Сан-Педро-Сула в Гондурасі. Свідків вбивств немає.

Фотографії з Майдану і Донбасу стали переможцями World Press Photo 2014.

 

Міносвіти пропонує ввести в Україні 12-річну школу. Про це сказано в новому проекті закону про освіту, як повідомила перший заступник міністра освіти Інна Совсун під час виступу в Раді, – пише «Українська правда».

Вона зазначила, що в четвер оновлений проект закону про освіту був відправлений на повторне перше читання в комітет.

«Нововведення, яке викликає найбільше дискусій, але ми переконані в ній, – це введення 12-річної школи. Ми готові переконувати, що якщо ми рухаємося в напрямку Європи, якщо дивитися на європейський досвід, то наша 11-річна школа викликає питання. Нам потрібно продовжити термін навчання в школі», – заявила заступник міністра.

На її думку, це дозволить зменшити навантаження на учнів і надасть їм право вибору предметів у старшій школі.

Інна Совсун також повідомила про намір ввести незалежну сертифікацію вчителів.

«Передбачається, що незалежна сертифікація, яка буде добровільною, буде давати право на щомісячну доплату до заробітної плати. Тобто ті вчителі, які погодяться на те, щоб пройти добровільну сертифікацію, довести свій високий рівень підготовки, можуть розраховувати на додаткову надбавку до зарплати», – розповіла вона про ще одне нововведення закону про освіту.

Нагадаємо, Міносвіти ініціює перехід від пластикових до паперових атестатів у школах.

 

Президент Петро Порошенко підписав закон №936-VIII, який посилить соцзахист дітей із зони АТО і внутрішньо переміщених осіб. 

Документ удосконалює систему забезпечення прав дітей, які потрапили в складні життєві обставини, постраждали внаслідок воєнних дій чи збройних конфліктів, повідомляє  сайт глави держави.

Законом вносяться зміни до 9 чинних законів України, спрямовані на приведення чинного законодавства у відповідність до Конвенції ООН про права дитини.

Норми закону забороняють участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, включаючи вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання у військових конфліктах чи діях, залучення та/або втягування дітей до непередбачених законами України воєнізованих чи збройних формувань, пропаганді війни.

Цим законом держава взяла на себе зобов’язання щодо відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів.

Якщо дитина з певних причин залишилась без догляду батьків, держава має здійснювати пошук членів її сім’ї з метою возз’єднання з рідними. Також держава повинна здійснювати розшук та повернення в Україну усіх дітей, які були незаконно вивезені за її межі.

Крім того, удосконалюється процедура реєстрації дітей, які є внутрішньо переміщеними особами. Зокрема, діти старші 14 років матимуть можливість самостійно зареєструватись в органах соціального захисту.

Законом вносяться зміни до Сімейного кодексу щодо розвитку нової форми сімейного виховання дітей — це «сімейний патронат», що дозволить уникнути негативного для дитини досвіду інтернатного виховання та забезпечить її тимчасове проживання в умовах, максимально наближених до сімейних.

Відбулися загальні збори Київського обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. Робоча зустріч відбувалася під головуванням голови Київського обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Івана Качана. До участі у засіданні був запрошений голова Київської облдержадміністрації Максим Мельничук.

У ході заходу було обговорено низку внутрішніх питань. Зокрема, про проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні та передумови її здійснення в Київській області, про підведення підсумків роботи Київського обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (ВАССР). Серед найбільш актуальних, на порядку денному стояло питання про затвердження кандидатур голови та заступників голови Київського обласного регіонального відділення ВАССР, а також про затвердження кандидатури керівника Київської обласної дирекції ВАССР.

Шляхом голосування членів обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад було обрано нового голову Людмилу Музичку (сільський голова с. Потік Миронівського району) та заступників голови Юлію Пелишок (сільського голову с. Колонщина Макарівський район), Віталія Онищука (сільського голову с. Путрівка Васильківського району). Натомість керівника Київської обласної дирекції ВАССР переобрано Каріма Ємельяненко.

Голова Київської облдержадміністрації привітав учасників зібрання та наголосив на важливості роботи, яку проводить асоціації сільських та селищних рад.

«Зараз у нас на часі питання децентралізації та об’єднання громад. Це одна головних з ініціатив Президента України, яку в Київській області ми будемо реалізовувати. Ми разом з вами повинні напрацювати конкретні пропозиції для їх втілення на практиці. Однак необхідно найбільше звернути увагу на особливість кожного району. Для мене у пріоритеті завжди була і буде думка громади. Тому ви як представники громад на місцях повинні допомогти владі спрямувати цей процес у правильному напрямку», – наголосив Максим Мельничук.

Голова Київської ОДА ініціював організацію та проведення конференції з питань місцевого самоврядування та розвитку громад з використанням міжнародного досвіду, залученням передових фахівців з країн ЄС, які пройшли шлях реформи децентралізації.

 

18 лютого, до Міжнародного дня рідної мови, у Національній академії наук України відбувся круглий стіл «Мовна ситуація в Україні: оцінки стану та моделі змін». Круглий стіл за участю віце-прем’єр-міністра – міністра культури України В’ячеслава Кириленка організував Інститут української мови НАН України.

За словами міністра, Міжнародний день рідної мови – це важлива подія для тих, кого турбує становище рідної мови і хто розуміє, що це питання не лише соціолінгвістичного спрямування, а й національної безпеки України. Ніхто і ніколи більше в Україні не повинен піддавати сумніву статус української мови як єдиної державної.

«Для мене цілком очевидно, що Україна потребує нового мовного закону, який відобразить сучасний стан розвитку української мови, а також передбачить заходи для її постійної, системної і дієвої підтримки. І загалом має бути низка законодавчих ініціатив, які в найбільш критичних напрямках виправлять ситуацію», – наголосив В’ячеслав Кириленко.

Під час круглого столу також виступили віце-президент НАН України Сергій Пирожков, директор Інституту української мови Павло Гриценко, директор Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Микола Жулинський, фахівці Інституту української мови НАН України, представники провідних вищих навчальних закладів, Київської міської державної адміністрації, активістка Громадянського руху «Відсіч» Катерина Чепура та інші громадські активісти.

Під час обговорення промовці торкалися питань збереження української мови як державної в Україні та вироблення об’єктивних, неупереджених оцінок мовної ситуації в суспільстві задля координування зусиль учених і громадськості. Також під час круглого столу фахівці окреслили можливі моделі впливу на функціонування й розвиток мов, розв’язання актуальних проблем і гармонізації та деполітизації мовного життя в Україні. Окрему увагу зосередили на функціонуванні мов у засобах масової інформації та в рекламі.

Новини