Четвер, 11 серпня 2022 |

поділитися у соціальних мережах:

 
 
Даним матеріалом започатковуємо серію публікацій про села гостомельської громади, в яких розповідатимемо про історію та хто її продовжує у наші дні.
Староста згадуваного села, Петро Макушенко, — корінний житель Мощуна. Він ще пам’ятає, як у селі працювали пилорами, які називалися пильнями від чого й село в давнину мало назву Пильня. Ці механізми потребували багато людських зусиль, адже стовбур дерева розпилювався вручну великою пилкою, зі спеціальної рами, на яку з допомогою коня подавалася колода. А потім шнуром набивалася траса розпилу. Тоді двоє робітників: один зверху - інший знизу - розпускали дерево на бруси чи дошки. Сьогодні від цих пилорам залишилися тільки земляні насипи, де ми побували, Зберігся в лісі і залізничний вал, де проходила вузькоколійка.
 
«З усіх околиць везли в наше село дерево для обробки,— згадує староста села Петро Олександрович,— зараз мало хто про це пам’ятає. Однак наше мальовниче село люблять кіношники, й центральні телеканали. Майже щотижня знімають епізоди фільмів чи сюжети на наших зелених просторах. Мабуть, ви знаєте, що в нас і серіал «Свати» створювався. А взагалі, в нас проживає чимало цікавих, працьовитих і самобутніх людей. Живуть тут і науковці, а відомі політики мають садиби. Окремо хотілося б розповісти про нашу завідувачку клубу, Ірину Пономарчук. Вона мешкала в Києві, й наше село їй припало до душі, зараз вона є генератором нашого культурного життя, видає власні книги. В нашому клубі завдяки їй діє низка гуртків для дітей: хореографія, клас гітари, заняття з йоги карате, займається близько 70 дітей. Маємо і своїх скаутів. Цим рухом керує настоятель церкви Іоана Богослова отець Микола. У подальшому плануємо створити гурток з рукоділля. Відрадно, що з допомогою нашої об’єднаної громади почали ремонтувати свою школу. Планів у нас багато, і сподіваємося з допомогою нашої об’єднаної громади на їх реалізацію, адже пройшов тільки рік, й перші кроки вже зроблено…»
Петро Олександрович зробив для нас захоплюючу екскурсію вулицями села, в центрі котрого знаходиться Братська могила з меморіалом, де викарбувані імена героїв визволення Києва й Другої світової війни. На двох кам’яних стелах — імена односельців. Є також меморіал і біля церкви Іоана Богослова, який відкрили нещодавно в пам'ять обпалених зіркою Полин. Подорож селом була цікавою, адже староста не тільки знав кожну вуличку, а й відчував його природу, розповідав як «хуліганять» бобри, завдаючи шкоду в садах, бо точать зуби об фруктові дерева. З його розповідей ми дізналися, що село Мощун знаходиться в низовині, де на кілька градусів завжди нижча температура, як у Гостомелі, й часто вимерзають сливи та абрикоси. Такі знання старости й вболівання за село зрозумілі, бо він понад тридцять років був депутатом, представляючи інтереси своїх земляків в районній раді, й в Горенці. Був ініціатором прокладення газопроводу (1994 рік). Також староста
пообіцяв нам і в подальшому знайомити нас із селом Мощун та його жителями.
Рядками історії
Колись село називалося Пильнею, оскільки місцевим промислом були пилорами( пильні). В селі й досі є кілька характерних пилень, огороджених високими парканами. Сучасна назву село отримало завдяки тому, що в його околицїях мостили болота.
Село згадано в універсалі Богдана Хмельницького від 21 березня 1656 року, за яким разом з містечком Вишгородом та селом Петрівці воно дароване Межигірському монастирю.
У селі проходили зйомки серіалів «Свати» та «Повернення Мухтара». І зараз краєвиди села часто використовують для зйомок серіалів і ТБ.
Поруч із селом знаходиться випробувальний полігон транспорту «Капвей».
На братській могилі викарбувано на граніті ім'я Героя Радянського Союзу, старшого сержанта Скушнікова Георгія Арсенійовича..
Станом на 1886 рік у селі мешкало 203 осіб, з них лише 43 особи мали наділи загальною площею у 298 десятин землі.ї На сьогоднішній день у селі Мощун мешкає близько тисячі жителів.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Новини