Субота, 23 січня 2021 |

поділитися у соціальних мережах:

 

Кожну четверту суботу в кінці листопада Україна та світ вшановують пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-33 років. Цього дня відзначається найтрагічніша сторінка в історії нашої країни. «Свічка, що мерехтить у вікні», запалена о 16:00 наприкінці листопада кожного року – це традиція важлива не лише для пам'яті про Голодомор. Вона єднає нас, творить націю і робить сильнішими.

Загальнонаціональну традицію ставити запалену свічу у вікні своїх осель на знак ушанування виморених голодною смертю ініціював всесвітньовідомий історик, політолог, дослідник Голодомору Джеймс Мейс.

Закликаємо долучитися до акції та запалити свічки у своїх оселях у пам’ять про жахливу трагедію українського народу. Де би ти не був – вшануй:

ЗАПАЛИ РАЗОМ З НАМИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ. ТВОЄ ВІКНО НЕ ЗАЛИШИТЬСЯ ПОРОЖНІМ...

За даними істориків, на початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. В Україні сталося понад 4 тисячі масових протестних виступів за участю близько 1,2 млн. чоловік. З колгоспів вийшли 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.

Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.

Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючих виїжджати за межі України. Колгоспи і села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких  товарів. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зробленою заяву про відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.

Наслідки Голодомору

Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.

 

Новини