Вівторок, 22 жовтня 2019 |

поділитися у соціальних мережах:

 

 

1

Гостомель був на кордоні двох держав

Сьогодні навіть важко уявити, що межі Речі Посполитої, в яку входили землі Польщі, Литви, України, Білорусі  доходили до Гостомеля, починаючи з 1689 року після укладення Вічного миру між Московією і Річчю Посполитою. Отже Гостомель кілька століть був «посполитим», а за Мостищами розпочиналися володіння російської імперії. У Мостищах була митниця, так тривало до 1793 року, коли під час третього поділу Речі Посполитої кордон посунувся далеко від Гостомеля, на захід країни. Мабуть, вам буде цікаво дізнатися, що значить саме слово Річ Посполита. Це полонізована з латинської мови назва республіки, що в перекладі означає рес-публіка(справа громади). І в Речі Посполитій дійсно були демократичні принципи управління, не спадкова, а виборна монархія, коли короля обирали. До речі, король який надав Гостомелю магдебурзьку грамоту, Сигізмунд Третій(Ваза), був за походженням швед.  Ідея ж управління Речі Посполитої засновувалася на засадах, так званого сарматизму, викладеного польськими істориками в окремих працях, як от в «Аналах» Яна Длугоша. Племена сарматів жили в степах Причорномор`я і Поднпров’я. У цього народу вождь служив громаді, а не навпаки. Річ Посполита була золотою добою для шляхти, тобто касти обраної частини суспільства, яка здобула цей титул завдячуючи маєтності, або ж прославившись під час війн. Титул шляхтича набувався спадково, побутує версія, що сама назва утворилося з німецького слова «шлах», що означає удар), тобто так називали лицарів.. Шляхта мала великий вплив на короля. До речі, одяг поляків і козаків, жупани й шапки, обшиті хутром, теж запозичені від сарматського стилю. Сармати, що в перекладі означає, «оперезані мечем» були не тільки великими модниками а й воїнами, жінки теж мали рівні права з чоловіками, побутує припущення, що легенди про амазонок, породжені від сарматських жінок.         

2

Гостомелем володів перший укладач козацького реєстру ще до Байди Вишневецького

Король Сигізмунд на початку 16 століття І віддав Гостомель Сеньку Полозовичу (Семену Полозу). Сенько Полозович походив з української православної шляхти на Київщині. Він займав посади київського ключника, овруцького намісника, річицького державця, врешті черкаського старости. Сенько Полозович відіграв велику роль в обороні українських земель від нападів татар. Його блискучу перемогу над ординцями оспівали польські хроністи Децій і Бельський, котрі називали його «славний руський воїн», «Полоз-русак, славний козак». Руськими, русинами, русаками з давніх-давен називали українців. Росіян у той час називали  московитами. На початку 20-х років ХVІ ст. Сенько Полозович і чорнобильський державець, син черкаського намісника Кшиштоф Кмитич, здійснили з козаками похід нижче Тавані. Тут, на дніпровській переправі, вони вели протягом тижня тяжкі бої з ординцями і перемогли, побивши та потопивши чимало ворогів. З допомогою Полозовича та Кмитича король Сигізмунд І намагався створити перші регулярні козацькі полки на службі польсько-литовської держави, тобто реєстрове козацтво, який мав скласти Семен Полоз, та, на жаль, цей процес не був завершеним.

3

Коли утворилася козцаька сотня Гостомеля, і хто був сотником?

У час, коли Запорозька Січ стала ідеалом українського народу, волелюбне прагнення покозачитися охопило й жителів нашого краю.  Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницько

го Гостомель стає козацьким сотенним містечком. Гостомельська сотня (сотник Ярмула Басаренко) входить до Київського полку, який був найчисельнішим і складав близько 10 тисяч козаків. Реєстр Київського полку складав сам генеральний писар Іван Виговський, який після смерті Богдана Хмельницького стане гетьманом й проголосить створення Великого Князівства Руського, куди входили землі Київщини, Чернігівщини, Брацлавщини в складі Речі Посполитої, через що Московія  розпочне війну. Гетьман Виговський відіб’є вторгнення московітів й завдасть нищівної поразки московитам, розбивши 150-и тисячну армію під Конотопом(1659 р.). Та через відсутність єдності серед козацької старшини, ця перемога не принесе успіху в державотворенні. Тепер повернемося до гостомельської сотні.  Згідно, із «Реєстром всього Війська Запорозького», складеним після підписання Зборівського договору 1649 року, в сотні було 76 козаків. Частина прізвищ, вказаних у реєстрі, і нині зустрічається серед жителів Гостомеля. Наприклад, Драч, Зінченко, Омеляненко, Петренко, Ткач, Шевченко, Юрченко, Ярмоленко. Певно, нащадками козака Міська Римаренка були, нині, на жаль, уже покійні, брати-гостомельці — поет і головний редактор газети “Зірка” Петро Римаренко та художник Валентин.Чимало прізвищ у козацькому реєстрі закінчується на -ч і -цький, -ський. Вони належать переважно українській шляхті — нащадкам князів і дружинників Київської Русі.

 

4

Магдебурзьке право Гостомеля отримав брат підчашого (виночерпа) польської королеви Катажин Станіслав Харленський, який заклав у Голстомелі замок

Магдебурзьке право надано Гостомелю одному з перших українських містечок на Київщині (1614 р.), коли ним володів Станіслав Харленський, який заклав у Гостомелі замок. Брат Станіслава, Олександр, був підчашим польської королеви Катажини, мабуть, це теж посприяло на прискорення видачі магдебурзької грамоти нашому містечку . До речі посада виночерпа, або чашника, його заступника підчашого можна сьогодні порівняти до посади міністра Кабміну. Підчаший не тільки першим куштував вина на банкетах, в яких брав участь король,  він також управляв придворним господарством і селами, що постачали мед та інші продукти до королівського палацу.

5

Книга «Український народ», яка була в особистій бібліотеці Тараса Шевченка створювалась у Мостищах

У Мостищі жив польський письменник і етнограф Антоні Марцинківський (псевдонім — Антоні Новосельський). У Мостищі він написав книгу «Український народ», яка була в особистій бібліотеці Тараса Шевченка.

6

На початку 70-х років 19 століття Микола Лисенко в Гостомелі записав цикл весільних пісень

Пісенні традиції ще й досі живі в нашому містечку, яскравим прикладом є народний хор  «Криниця «, в репертуарі котрого є  і пісня і про славного кошового, який не програв жодної битви, отамана Івана Сірка.

 

7

Лікар Наполеона намалював Мостище

Потраппивши в полон, лікар імператораДомінік де ля Фліз  був відправлений до Ніжина. Він залишився жити в Україні. Його називали Дем’ян Петрович Деляфліз. З 1843 року він працював старшим лікарем у палаті державних маєтностей. Деляфліза залучили до роботи Комісії з опису Київського навчального округу, що відкрилася в 1851 році при Київському університеті та Російському географічному товаристві. Лікар-етнограф залишив по собі кілька альбомів з кольоровими малюнками і описом десятків населених пунктів Київської губернії. Змалював він і село Мостище. Це пейзажний малюнок, де видніється церква.  До речі, свого часу землі Мостища належали Братьскому і Межигірському монастирям. Про лікаря імператора також відомо, що під час епідемії холери лише в Білій Церкві він врятував життя 247 особам, а впродовж семи років зробив щеплення від віспи 10 тисячам селянських дітей.

8

Гостомель був центром губернської волості

Про це свідчить карта Київського уїзду Київської губернії від 1905 року, знайдена в архівах. Карта була складена губернським секретарем, землеміром графів Бобринських, Іваном Дороганевським. Цей історичний документ свідчить, що на початку минулого століття Гостомель був центром Гостомельської волості, до складу котрого входила низка сіл і хуторів, зокрема Рубежівка, Микуличі, Забуччя, Семенівка, Озера та інші. На даній карті й близько немає таких великих на сьогодні міст Приірпіння, як Ірпінь та Буча, селищ Ворзель, Немішаєво, Клавдієво. Вони були закладені на початку ХХ століття, як станції при будівництві залізниці Київ-Ковель. Тривалий час Гостомель був цивілізаційним центром північно-західних околиць Києва. Від нього пролягали дороги через ліс до Бородянки, й далі до Коростеня на захід. Майже повсюди був ліс, серед якого на острівцях землі, що оброблялися, розташовувалися села Микуличі, Мироцьке, Козинці, Михайлівка та інші. Вони й нині залишилися на цих місцях. І хоч перші письмові згадки про Гостомель датуються 1494 роком, археологічні ж знахідки свідчать, що поселення на цих землях було значно раніше.

 

9

Коли була створена перша школа Гостомеля

Як свідчать записи, в першій половині 19 століття в Гостомелі не було жодного грамотного православного християнина, окрім священика й причетника.

У 1832 році відкрито єврейську початкову школа, заснована тодішнім власником гостомельського маєтку Феліксом Березовським, який створив у містечку низку підприємств:  шкіряний і цукровий заводи, винокурню й пивоварню, крамниці. Згодом була створена перша, церковно-приходська школа, й знаходилася там, знаходилася там, де зараз височіє меморіал, на початку вулиці Ярової. У першій школі навчалося 40 дітей. У 1900 році вже створено двокласну земську школу на 170 учнів, де були вечірні класи й для дорослих. У 1832 році відкрито єврейську початкову школа, заснована тодішнім власником гостомельського маєтку Феліксом Березовським, який створив у містечку низку підприємств:  шкіряний і цукровий заводи, винокурню й пивоварню, крамниці.

10

Колись у нашому містечку був острів між річками Бабкою та Млиновою

Зберігся унікальний документ в музеї ЗОШ №13, учнівський літопис 40-х років минулого століття, де згадується про загадковий острів, а також про існування ще й річки Бобрової. Цей острів, як пише невідомий автор, знаходився в центральній частині містечка і мав сполучення з річкою Ірпінь, по якій ходили купецькі човни. Особливо їх було багато під час двох ярмарків, які проходили в Гостомелі на Покрову й Дмитра (14 жовтня-8 листопада). Місце розташування колишніх ярмарків проходило в сквериках напроти церкви і селищної ради, торгівельні ряди були довгі, й хтозна де закінчувалися, бо продавалися на ярмарку корови й коні і всяка всячина…  

 

Новини