Понеділок, 23 вересня 2019 |

поділитися у соціальних мережах:

 

Вже другий рік поспіль в БК «Чотири леви» за ініціативи АРГ Гостомеля (керівник Надія Скуратівська) збираються літератори Гостомеля та Ірпеня. За цей час утворилася своєрідна і неповторна атмосфера спілкування, одна з відвідувачок, яка нещодавно побувала в Іспанії, зауважила , мовляв, хоч в цій країні мала багато яскравих вражень, та все ж сумувала за гостомельськими літературними вечорами. До речі, основу літературних вогників складають сивочолі ветерани праці й шанувальники поетичного слова. І хоч дехто з них вже розміняв сьомий десяток літ, та в їхніх серцях живе вічна весна поезії, з якою пережиті роки стають справжнім багатством, бо вони збагачені постійним пошуком свого слова в царині літератури:    

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди! . .

Пророче зазначив великий поет нації Тарас Шевченко. Тож і гостомельські парнасці несуть до людей своє слово й дослухаються і шукають мудрість в інших людей та книгах. 6 вересня презентував свою творчість Валерій Пісний, прочитавши гумористичні й ліричні твори. Поціновувачам його слова вже добре знані його «Козацькі усмішки», можливо, менше відомі його ліричні твори, тож процитуємо строфу з вірша «Друзі»     

Пам’ятаєте, разом ідем,
Переходячи з весен у літо,
Далечінь, як священний Едем,
Вабить нас найяскравішим світом…

У цих рядках — основне кредо поета: бачити  й відчувати світ у його яскравих кольорах, надихатися його неповторністю, хоч і життя не водить нас тільки «сонячними луками».

На вечорі також виступили з новими творами Володимир Симоненко та його тезка Володимир Кузнєцов. Валентин Собчук розповів з нагоди наближення святкування  525-річчя заснування Гостомеля (14 жовтня)  про його історичні епохи, наголосивши на козацькій добі селища, про те як і коли сформувалася козацька сотня, видатного полководця Семена Палія, який заклав у Гостомелі Свято-Покровську церкву.

PS  

Валерій Пісний, народився в Києві, в буремний 1941 рік. Життя, опалене війною, загартувало характер, а ще навчило любити поетичне слово, що, за визначенням Ліни Костенко, безсмертним дотиком торкається душі. В Ірпені Валерій Пісний мешкає з 1952 року.
Валерій Іванович  закінчив паливно-енергетичний технікум у 1959 році, пізніше Київський політехнічний інститут. Працював у Київметробуді, в Інституті зварювального виробництва.Член студії «Дебют» з 2012 року. Вірші друкувалися в альманасі «Первоцвіт». 

Новини