Вівторок, 22 жовтня 2019 |

поділитися у соціальних мережах:

 

Його автор, Джемалі Чочуа, полонив всіх присутніх ліризмом своїх пісень і розкішним голосом, й слухачі довго не відпускали його зі сцени, а також читали переклади його віршів українською мовою. Особливо зворушливим був вірш про очі жіночі. Здавалося б про це написано чимало, й важко додати щось нове, але авторові вдалося. Бардівські пісні Чочуа звернені до почуттєвого осмислення життєвих подій і цінностей. У творчості поета багато пісенних текстів присвячено такому величному почуттю, як кохання і любові, гармонії людських стосунків, антивоєнній тематиці. У своїх монологах між піснями Джемалі розповідав і про власний життєвий шлях, і про свої цінності. «Для мене в моїй творчості —  головне не літературна віртуозність моїх рядків, а людяність, що є основою всього найпрекраснішого на Землі,— зізнався він під час вечора. Поет насамперед повинен бути людиною з великою літери й будити в душі найпотаємніші струни для творення добра». На вечорі прозвучали пісні російською та українською, грузинською мовами й викликали захоплення в присутніх. Джемалі Чочуа подякував гостомельцям за теплий прийом, й сказав, що буде радий зустрічатися з нами на гостомельській сцені в подальшому. З ініціативи АРГ Гостомеля й підтримки селищного голови Юрія Прилипка літературні вечори знаходять все більше шанувальників, тож матимуть продовження. Далі буде!..         

Пропонуємо Вашій увазі матеріал про автора, підготований директором історико-краєзнавчого музею Ірпеня Анатолієм Зборовським.

Джемалі Чочуа народився 25 грудня 1960 року в селі Чхороцку в Грузії. У доробку поета Чочуа кілька книг віршів. Він – лауреат міжнародних поетичних фестивалів, очолював Літературне товариство імені А.П. Чехова, керував Ялтинською літературно-громадською спілкою. Джемалі Чочуа – голова оргкомітету Міжнародного ялтинського музично-поетичного фестивалю «ЯЛОС», автор Інтернет-проекту і видавець журналу «Литературный досуг». А ще він майстер спорту СРСР з греблі на каное, неодноразовий чемпіон Туркменії і Узбекистану.
Чудова лірика в поєднанні з прекрасними мелодіями в авторському виконанні захопила глядачів. Поезія Чочуа – це любов до жінки і тонке відчуття краси природи. Він також оспівує красу своєї батьківщини Грузії і Ялти. Джемалі вміє знайти красиві слова для висловлення почуттів, притаманних більшості людей. Водночас він висловлює переживання поетичної душі, розмірковує для чого створюються вірші і дає дуже зворушливу відповідь. Власне, поет пише вірші, щоб люди відчували себе людьми. Джемалі Чочуа пише й виконує пісні російською і грузинською мовами. Одну пісню він написав і українською мовою. Ще в одній пісні Джемалі обіцяє вивчити французьку мову, аби тільки народи жили дружно і тут же співає французькою. Яскравий приклад для багатьох українців та й для людей інших національностей, які живуть в Україні, і ніяк не можуть заговорити українською мовою. Глядачам сподобалися і пісні у виконанні 13-річної доньки барда Марії Чочуа.
Голова Ірпінської організації Конгресу літераторів України Володимир Симоненко запросив Джемалі Чочуа взяти участь у діяльності цього осередку, а також у роботі літературної студії «Дебют» при міській бібліотеці. 
Після концерту я поговорив із Джемалі Чочуа.
- Як давно ви пишете вірші?
- З шести років. Мене шестилітнього віддали до школи. А Пушкін спонукав мене писати поезію. Нам читали казки Пушкіна.
- Хто ви за освітою?
- Я закінчив Московський хіміко-технологічний інститут імені Д. Менделєєва.
- Ким працюєте?
- Я приватний підприємець. Вирощував гриби у Гостомелі, займався автомобільною хімією у Вишневому Київської області. На хліб собі і родині заробляю.
- Чому ви залишили Крим? Адже ви пишете російською мовою.
- Як не дивно, але коли Крим належав Україні, держава допомагала нам, письменникам, більше. В Росії все занадто політизовано. Ми раніше жили в Києві. У Ялту переїхали в 2007 році. Мій тато – грузин, а мати – українка із Шепетівського району. Я – грузин, а моя дружина - українка. Мама похована у Вишневому. У цьому місті живе моя тітка. Раніше я міг вільно сюди приїздити з Криму. Тепер є певні труднощі.
- А з чого розпочалися оті події в Криму?
- Я не займаюся політикою. Поет повинен бути незалежним. За своїми поглядами я інтернаціоналіст. Я шаную всі нації. Я шаную росіян. У мене багато друзів серед росіян. Я шаную українців, грузинів і інші нації. Треба поважати будь-яку націю, на землі якої живеш. Без цього культури не буде. Кожна нація має свої традиції, на яких розвивається культура. А якщо, наприклад, відбувається весілля, але воно і не грузинське, і не українське, і не російське… Коли немає поваги до старших… Яка тоді може бути культура? Могила мого батька в Сухумі. Але я не можу туди поїхати. Найгірше в нинішній ситуації, що гинуть люди. Немає нічого дорожчого за людське життя.
- У Криму бюджетникам підвищили зарплату?
- Так, підвищили десь на місяць. А потім знову знизили. Хороші зарплати у поліції, ФСБ, військових.
- А ціни російські?
- Так, ціни підняли до рівня російських.
- Які настрої у жителів Криму?
- Різні. Є українські націоналісти, які переживають за долю України. Є люди інших поглядів. Більшість дбає про виживання своїх родин.
- А чому ви переїхали саме в Ірпінь?
- Мені сподобався Ірпінь. Красиве містечко. У Києві шумно. Мені подобаються ірпінські парки. Тут красиво і затишно, хороше повітря, пахне свіжістю.

Новини